Спостерігаючи із Землі, неможливо точно визначити, якого кольору планети Сонячної системи. На нічному небі більшість із них виглядають як яскраві зірочки, а найбільш віддалені неможливо побачити без телескопа. Багато ілюстрацій у навчальних підручниках і науково-популярних сайтах можуть бути відредаговані або покращені для деталізації. Однак справжні кольори небесних тіл можна побачити лише на фотографіях, зроблених із космосу або потужними телескопами.
Кожна планета має свій унікальний колір, який визначається її атмосферою, поверхневими матеріалами та тим, як вона відбиває і поглинає сонячне світло. У цій статті ми розглянемо справжні кольори планет Сонячної системи, а також пояснимо, чому вони виглядають саме так.
Тьмяний Меркурій
Меркурій – найменша і найближча до Сонця планета. Через відсутність атмосфери його поверхня не зазнає змін під впливом погодних явищ, що робить її дуже схожою на Місяць.
Якого кольору Меркурій? Меркурій має темно-сірий відтінок, схожий на Місяць, через вулканічні породи, з яких складається його поверхня.
Щоб уявити, якого кольору Меркурій, достатньо поглянути на наш природний супутник. Обидва небесні тіла мають темно-сірий відтінок через вулканічні породи, з яких вони складаються. Відмінність полягає в тому, що на Меркурії відсутні великі темні “моря”, які є на Місяці – рівнини, утворені застиглою лавою.
Його поверхня складається з товстого шару застиглої лави, що вилилася з надр планети мільярди років тому, коли її ядро було дуже активним. Вулканізм на Меркурії давно припинився, а всю його поверхню вкривають численні ударні кратери, що з’явилися внаслідок бомбардувань метеоритами.
Другий фактор, який впливає на забарвлення Меркурія – це відсутність атмосфери. Жоден газовий шар не затримує або розсіює світло, тому колір поверхні не змінюється. Крім того, через сонячний вітер та інтенсивне космічне випромінювання тонкий шар поверхневого пилу поступово темнішає.
Кислотна Венера
З Землі друга від Сонця планета виглядає як яскрава зірка, що світить рівномірним білим світлом. Насправді ж, її атмосфера і поверхня мають інші відтінки, які вдалося роздивитися завдяки космічним місіям.
Якого кольору Венера? Венера має жовто-оранжевий колір через густу атмосферу, яка поглинає синє світло.
На знімках колір Венери змінюється від жовто-оранжевого до червонуватого. Це пояснюється тим, що хмари з сірчаної кислоти поглинають короткохвильову частину спектра (синє та фіолетове світло), залишаючи переважно жовті та помаранчеві відтінки.
Атмосфера Венери містить величезну кількість вуглекислого газу, що створює потужний парниковий ефект, а також домішки сірки, які надають хмарам характерного забарвлення. Якщо прибрати хмарний покрив, можна розгледіти коричнево-червоні вулканічні рівнини.
Земля – планета життя
Земля отримала назву “блакитна планета” завдяки переважанню води над суходолом. З космосу вона виглядає переважно світло-блакитною, з коричневими, зеленими та білими областями.
Якого кольору Земля? Земля має блакитний колір, який визначається її океанами та атмосферою, оскільки океани займають понад 70% її поверхні. Вода поглинає довші хвилі світла (червоні, жовті) і відбиває коротші (сині), що й створює характерний відтінок.
Континенти Землі додають до її забарвлення коричневі, жовті та зелені відтінки. Це залежить від типу ландшафту: густі ліси виглядають зеленими, а пустелі – світло-коричневими або жовтими.
Атмосфера Землі також відіграє важливу роль у її забарвленні. Вона розсіює короткохвильове світло (сині та фіолетові промені), завдяки чому і небо, і океани здаються блакитними.
Залізний Марс
Марс отримав свою назву завдяки своєму характерному червоному кольору, який видно навіть у невеликий телескоп. Причиною цього є велика кількість оксидів заліза (іржі) в марсіанському ґрунті.
Якого кольору Марс? Марс має червоний колір через велику кількість оксидів заліза (іржі) в ґрунті. Марсіанська атмосфера дуже тонка, тому вона незначною мірою впливає на забарвлення поверхні. Постійні пилові бурі піднімають червонуватий пил у повітря, роблячи планету ще більш “червоною”.
Проте, знімки, зроблені марсоходами Curiosity та Perseverance, показують, що зблизька поверхня Марса виглядає не такою яскраво-червоною, а швидше жовтувато-коричневою з відтінками бурого, помаранчевого і навіть золотистого.
Юпітер – смугастий гігант
Юпітер – найбільша планета Сонячної системи, і його забарвлення є одним із найскладніших серед усіх планет. Його атмосфера складається переважно з водню (близько 90%) і гелію (близько 10%), але домішки інших хімічних елементів створюють характерні смуги різних кольорів.
Якого кольору Юпітер? Основні кольори Юпітера – це білий, жовтий, помаранчевий, коричневий і червоний. Його хмарний покрив складається з трьох основних шарів:
- Верхній шар аміачних хмар – світлі смуги, які мають біло-жовтий відтінок через кристали аміаку, що відбивають сонячне світло.
- Середній шар хмар з гідросульфіду амонію – коричневі й червонуваті смуги, що утворюються через хімічні реакції сірки та фосфору.
- Нижній шар водяних хмар – найтемніший, малопомітний на поверхні планети.
Величезний вихор у атмосфері Юпітера, відомий як “Велика Червона Пляма”, є ураганом, який існує вже понад 350 років. Його червонуватий відтінок пояснюється наявністю складних сполук, які утворюються під впливом сонячного випромінювання. З часом його колір змінюється – від інтенсивно-червоного до помаранчевого або навіть світло-коричневого.
Юпітер постійно змінюється, і його атмосфера є однією з найбільш динамічних у Сонячній системі.
Сатурн – золотистий газовий велетень
Сатурн є другою за розміром планетою Сонячної системи та однією з найвпізнаваніших завдяки своїм яскравим кільцям. Він має ніжний золотистий або світло-жовтий колір, що зумовлено складом його атмосфери.
Якого кольору Сатурн? Сатурн має золотисто-жовтий колір, що зумовлено складом його атмосфери.
Його атмосфера має три основні кольорові шари:
- Верхній шар аміаку – формує білувато-жовтий колір.
- Середній шар гідросульфіду амонію – відповідає за золотисто-коричневі відтінки.
- Нижній шар водяної пари – прихований, але може проявляти темніші смуги.
Як і Юпітер, Сатурн складається переважно з водню та гелію, проте його атмосфера містить менше домішок. Основним компонентом, що впливає на забарвлення, є аміак, який формує легкі хмари.
Кільця Сатурна, хоча і здаються суцільними, насправді складаються з мільярдів частинок льоду та пилу. Вони відбивають сонячне світло, тому виглядають біло-сірими, а їхній колір змінюється залежно від кута освітлення.
Науковці виявили, що деякі області кілець Сатурна можуть мати легкі жовтуваті або червонуваті відтінки через забруднення силікатним пилом або органічними сполуками.
Уран – крижаний гігант
Якого кольору Уран? Уран має унікальне блакитно-зелене забарвлення, яке відрізняє його від інших планет-гігантів. Його атмосфера містить водень (83%), гелій (15%) і метан (2%). Саме метан відіграє ключову роль у забарвленні планети, оскільки він поглинає червоне світло і відбиває синьо-зелені відтінки.
На відміну від Юпітера та Сатурна, Уран не має яскраво виражених смуг або активних бурь. Його атмосфера виглядає більш однорідною через дуже низькі температури – близько −224°C, що робить його найхолоднішою планетою Сонячної системи.
Вчені також виявили, що атмосфера Урана містить туманні частинки, які приглушують його колір, роблячи його менш яскравим, ніж у Нептуна.
Нептун – найсиніша планета
Якого кольору Нептун? Нептун має глибокий синій колір. Він виглядає більш насичено-синім порівняно з Ураном, хоча також містить метан у своїй атмосфері. Чому ж його колір набагато темніший і насиченіший?
Відповідь криється у ще невідомих хімічних сполуках у верхніх шарах атмосфери Нептуна. Науковці припускають, що там присутні неідентифіковані аерозолі, які поглинають довгі хвилі світла ще ефективніше, ніж на Урані.
Крім того, Нептун має одну з найактивніших атмосфер серед планет-гігантів. Його вітри є найшвидшими у Сонячній системі – вони можуть досягати швидкості до 2100 км/год. Саме ці потоки створюють гігантські урагани, які спостерігаються у вигляді темних плям.
Однією з найвідоміших атмосферних особливостей Нептуна була Велика Темна Пляма, подібна до Юпітерської Великої Червоної Плями. Вона була відкрита в 1989 році апаратом Voyager 2, але зникла через кілька років. Згодом були виявлені нові подібні шторми, що свідчить про динамічний характер атмосфери планети.
Оскільки Нептун розташований далі від Сонця, ніж Уран, він отримує менше світла. Однак його глибока блакитна атмосфера ефективніше розсіює світло, що робить його забарвлення яскравішим.
0 коментарів