Наша Сонячна система складається не лише з планет і їхніх супутників, а й з величезної кількості малих небесних тіл. За межами орбіти Нептуна розташована область, яка є важливим ключем до розуміння процесів формування нашої планетної системи. Це пояс Койпера — зона скупчення заморожених об’єктів, що збереглися ще з часів формування Сонячної системи. Ще далі розташована гіпотетична Хмара Оорта — сферична область, що, ймовірно, є джерелом довгоперіодичних комет.
Пояс Койпера: що це таке?
Пояс Койпера — це пояс малих крижаних тіл, що простягається за орбітою Нептуна, приблизно на відстані 30–50 астрономічних одиниць від Сонця. Тут знаходяться комети, астероїди, карликові планети, такі як Плутон, Гаумеа, Макемаке й Еріда, а також безліч дрібних об’єктів, що складаються з льоду, метану та інших летких речовин.
Спостереження за поясом Койпера допомагають вченим зрозуміти процеси формування планет. Вважається, що багато об’єктів цього регіону залишилися практично незмінними з моменту появи Сонячної системи.
За характером орбіт об’єкти поясу Койпера поділяють на три основні групи. Одні з них мають майже кругові орбіти та не зазнають сильного впливу Нептуна. Інші знаходяться в орбітальному резонансі з цією планетою, а ще деякі мають витягнуті орбіти, що вказує на минулі гравітаційні взаємодії.
Відкриття та дослідження
Вперше припущення про існування пояса Койпера з’явилося у 1930-х роках, коли астроном Фредерік Леонард висловив гіпотезу про транснептунові об’єкти. Згодом Кеннет Еджворт припустив, що за Нептуном може існувати розсіяна область із малих небесних тіл, які не змогли об’єднатися у планету.
Пізніше, у 1951 році, Джерард Койпер висловив думку, що така область могла існувати в минулому, але з часом її об’єкти були розсіяні. Проте ця гіпотеза згодом була переглянута. Важливим доказом існування поясу стало відкриття у 1992 році першого об’єкта, що підтвердило його реальність. Відтоді було виявлено тисячі подібних тіл.
Хмара Оорта: далекий резервуар комет
Ще далі за поясом Койпера, на відстані до двох світлових років від Сонця, ймовірно, розташована Хмара Оорта. Це гіпотетична область, що містить трильйони заморожених тіл, які можуть бути джерелом довгоперіодичних комет.
Гіпотезу про існування Хмари Оорта висунув у 1950 році нідерландський астроном Ян Гендрик Оорт, намагаючись пояснити походження комет, що мають надзвичайно витягнуті орбіти. Вважається, що ці комети можуть збурюватися впливом сусідніх зір або гравітаційними змінами в Галактиці, після чого вони спрямовуються до внутрішніх областей Сонячної системи.
Протягом мільйонів років деякі комети з Хмари Оорта можуть бути виштовхнуті у міжзоряний простір. Причина цьому гравітаційні збурення від інших зірок, які періодично наближаються до Сонячної системи.
Попри те, що безпосередньо спостерігати Хмару Оорта наразі неможливо, її існування підтверджується моделями руху комет і математичними розрахунками.
Чому ці області важливі?
Дослідження поясу Койпера та Хмари Оорта допомагають розкрити історію формування Сонячної системи. Об’єкти в цих регіонах містять матеріал, який залишився майже незмінним з моменту появи нашої планетної системи.
Хоча наразі жоден зонд не дістався Хмари Оорта, місії, такі як Voyager-1 та Voyager-2, а також Нові горизонти, дали змогу вивчити деякі об’єкти поясу Койпера та зробити перші кроки в дослідженні цих далеких рубежів.
У майбутньому продовження спостережень за цими регіонами може допомогти відповісти на питання про ранню історію Сонячної системи та навіть про можливі подібні структури біля інших зір.
0 коментарів