Чи можна уявити, що ми одного дня вирушимо у подорож просторами Сонячної системи? Людство вже залишило слід на поверхні Місяця та будує амбітні плани щодо Марса. Але це лише найближчі до нас об’єкти, адже наша система значно більша, ніж здається на перший погляд. Її віддалені рубежі — це царство крижаних тіл, комет і невидимих сил, що тягнуться в безмежний простір.
Поки що технічні можливості не дозволяють нам вирушити в такий круїз, проте космічні зонди вже десятиліттями досліджують ці далекі регіони. Деякі з них настільки далеко, що сигнал від них подорожує годинами, перш ніж досягнути Землі. Давайте простежимо за їхнім шляхом.
Найвідоміші подорожі глибокого космосу
З моменту початку космічної ери було запущено понад 230 космічних апаратів. Перші автоматичні станції досліджували навколоземний простір та Місяць. Згодом з розвитком технологій почалися місії до інших планет, а також посадки на їхню поверхню. Наприклад, зонди серії Mariner успішно вивчили Меркурій, Венеру та Марс, Galileo передав унікальні дані про Юпітер та його супутники, а Cassini досліджував кільця Сатурна та приземлився на його супутнику Титані.
Однак деякі місії були спрямовані не лише на дослідження окремих небесних тіл, а й на вихід за межі Сонячної системи для вивчення міжзоряного простору. Першими такими кораблями стали американські зонди серії Pioneer.
Запущений у березні 1972 року, Pioneer-10 менш ніж за рік перетнув головний пояс астероїдів, а в грудні 1973 року передав дані про атмосферу Юпітера. Його місія тривала десятки років, протягом яких він надсилав інформацію про Сатурн, Уран, Нептун і Плутон.
На цьому його мандрівка не зупинилась, як приклад. А ви знали що через 34 роки після запуску зонд віддалився на 9,5 млрд км від Сонця? Останній сигнал від нього був отриманий у 2003 році, коли він перебував уже за 12 млрд км від Землі. Зонд Pioneer-10, залишаючи нашу систему, прямує в бік зірки Альдебаран. Якщо його шлях нічого не змінить, він дістанеться своєї цілі через майже неймовірні два мільйони років
Pioneer-11 був запущений у квітні 1973 року. Він долетів до Сатурна та передав важливі дані, після чого вийшов на останній зв’язок у 1995 році. Вважається, що цей зонд прямує до сузір’я Орла, яке він досягне через 4 мільйони років.
Voyager-1 та Voyager-2
Восени 1977 року людство відправило в подорож найвитривалішого дослідника космосу — зонд Voyager. Спочатку його завданням було дослідження Юпітера та Сатурна, але апарат виявився настільки надійним, що продовжив свою подорож далі. Вже через 11 років після запуску він перебував за 10,5 млрд км від Землі. У 2012 році апарат вийшов за межі геліосфери, а 12 вересня 2013 року NASA офіційно підтвердило: Voyager-1 став першим штучним об’єктом, що увійшов у міжзоряний простір.
Його двигуни були активовані у 2017 році, і зонд продовжує передавати дані. Voyager-1 став вічним мандрівником Чумацького Шляху.
Подумати тільки, що Апарат-близнюк Voyager-2, запущений у тому ж 1977 році, 41 рік подорожував Сонячною системою, перш ніж у грудні 2018 року досяг геліопаузи. Уявіть просто собі апарат зроблений руками людей летів 41 рік та все ще продовжував передавати сигнали. Зараз Voyager-2 продовжує свій шлях до хмари Оорта.
Подорож через останній кордон
Якщо геліопауза — це повітряна межа, то хмара Оорта — це останній бастіон Сонячної системи. Вона простягається на відстань до 100 000 астрономічних одиниць (близько 1,5 світлового року) й складається з мільярдів замерзлих уламків, що дрімають у темряві. Саме з цього далекого рубежу час від часу вилітають довгоперіодичні комети, яких ми бачимо на небі.
Перетнути цей рубіж вдалося лише кільком місіям. Voyager-1, запущений у 1977 році, став першим штучним об’єктом, який у 2013 році залишив геліосферу та вирушив у міжзоряний простір. Його побратим, Voyager-2, у грудні 2018 року також досяг цієї межі та продовжує рух у напрямку хмари Оорта.
Майбутні місії
У 2006 році NASA запустило New Horizons – один із найамбітніших проєктів XXI століття. За час своєї місії апарат передав високоякісні знімки Марса, Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна, дослідив астероїди та транснептунові об’єкти. 1 січня 2019 року він досяг об’єкта Аррокот у поясі Койпера, а на той момент уже віддалився від Сонця на 43,4 астрономічні одиниці. Завершення його місії заплановане на 2026 рік.
Отримавши новітні знімки планет, було прийнято рішення про запуску дрону Dragonfly. Dragonfly – це дрон, який NASA планує відправити на Титан у 2027 році. Він досліджуватиме поверхню супутника, аналізуючи його атмосферу та можливі органічні сполуки.
Найближчі місії у 2025 році будуть.
У травні 2025 року Китай має запустити місію Tianwen-2. Апарат досягне навколоземного астероїда (469219) Камо’Оалева, який є квазісупутником Землі. Після збору зразків з його поверхні, апарат повернеться на Землю, а потім вирушить до комети головного поясу з складною назвою 311P/PANSTARRS для подальшого дослідження.
Приватна компанія Vast у співпраці з SpaceX планує запустити першу комерційну космічну станцію Haven-1 у серпні 2025 року. Місія Vast-1 передбачає 30-денне перебування екіпажу з чотирьох осіб на орбіті, де вони проводитимуть наукові експерименти та випробування технологій.
Європейське космічне агентство (ESA) планує у третьому кварталі 2025 року провести орбітальний тестовий політ безпілотного космоплана Space Rider. Цей багаторазовий апарат призначений для виконання наукових експериментів для майбутніх місій на Місяць і Марс.
0 коментарів