Меркурій — найближча до Сонця планета, яка має одну з найекстремальніших температурних динамік у Сонячній системі. Це обумовлено майже повною відсутністю атмосфери, що призводить до значного нагрівання вдень і різкого охолодження вночі. Крім того, повільне обертання Меркурія навколо своєї осі створює великі відмінності між денними та нічними температурами.
Середня температура поверхні
Ще на початку 1960-х років дослідження, проведені в Університеті Мічигану, показали, що середня температура поверхні Меркурія становить приблизно 127°C. Це значення є усередненим показником, оскільки враховує як сонячний, так і затінений бік планети.
Нагрівання у підсонячній точці
Ділянка поверхні Меркурія, яка знаходиться під прямим сонячним випромінюванням, має значно вищу температуру. Згідно з розрахунками вчених, у пікові моменти температура в цій області може досягати 827°C. Це значно перевищує очікувані значення в межах 327–427°C, що свідчить про нерівномірний розподіл тепла на планеті.
Коливання температури в залежності від географічного положення
Температурні умови на різних ділянках поверхні залежать від широти, довготи та місцевого часу доби. Теплові моделі місії BepiColombo, зокрема її експеримент MERTIS, демонструють, що на екваторі температура змінюється в межах від -173°C вночі до 427°C вдень.
Через особливий орбітальний резонанс у співвідношенні 3:2, Меркурій має своєрідні «гарячі» й «теплі» полюси. Місця з координатами 0° W та 180° W відчувають максимальне нагрівання під час проходження перигелію, тоді як регіони з довготами 90° W та 270° W нагріваються в момент афелію, формуючи зони з меншою, але стабільно високою температурою.
Холодні ділянки на поверхні
Зворотний бік Меркурія, який не отримує сонячного світла, має значно нижчі температури. Середній показник у цих регіонах становить приблизно -162°C. Такі дані підтверджують низьку теплову інерцію планети, яка не здатна довго утримувати накопичене тепло, подібно до нашого Місяця.
Полярні області та можливість існування льоду
Попри загальний екстремальний температурний фон, у полярних кратерах Меркурія існують умови для збереження водяного льоду. Радарні спостереження показують, що температура на відносно рівних поверхнях біля полюсів не перевищує -106°C, а у затінених зонах усередині великих кратерів може опускатися до -213°C.
Наукові розрахунки свідчать, що водяний лід у таких умовах може залишатися стабільним протягом мільярдів років, оскільки температура в цих ділянках залишається нижчою за критичне значення -161°C, за якого починається активне випаровування.
Висновки
Температурний діапазон на поверхні Меркурія є одним із найширших у Сонячній системі — від -213°C у затінених полярних кратерах до 827°C у підсонячній точці. Такі екстремальні коливання пояснюються особливостями обертання планети та майже повною відсутністю атмосфери, що не дозволяє вирівнювати температурні контрасти.
Подальше дослідження температурного режиму Меркурія має велике значення для планування майбутніх місій та аналізу його поверхні. Вивчення механізмів теплопереносу та можливих запасів водяного льоду допоможе краще зрозуміти історію цієї унікальної планети та процеси, що впливають на її еволюцію.
0 коментарів