Подорож до Меркурія можлива, незважаючи на те, що він знаходиться на першій орбіті від Сонця. Вже було здійснено кілька безпілотних експедицій до цієї планети з метою її дослідження.
Який він — Меркурій
Найближча до Сонця планета за масою є найменшою в земній групі. Меркурій назвали на честь римського бога торгівлі. Як свідчить міф, він пересувався дуже швидко, тому що носив крилаті сандалії. Так і планета: їй потрібно всього 88 земних діб, щоб зробити повний оберт навколо світила.
Космічне тіло не має орбіти зі стабільним радіусом. Відстань до зірки залежить від точки, в якій він знаходиться в даний момент: у перигелії — 46 млн км, у афелії — 69,8 млн км.
Близькість до зірки визначила фізичну природу Меркурія. Це випалений ландшафт, практично без атмосфери, яку знесено сонячним вітром. Температура на поверхні коливається від -180°C до +430°C. Космічний холод спостерігається на тій стороні планети, яка не повернена до Сонця.
Характерною особливістю космічного тіла є величезне залізне ядро, яке становить до 83% від загальної маси. Завдяки цьому Меркурій має значне магнітне поле, але супутників у планети немає.
Нюанси подорожі
Відстань до планети становить приблизно 77–222 млн км, залежно від положення Землі та Меркурія на їхніх орбітах. Тому політ до Меркурія може тривати від кількох місяців до 7 років, залежно від траєкторії та використання гравітаційних маневрів.
Однак Меркурій досі залишається майже не вивченим, хоча на ньому немає атмосфери, що є додатковим плюсом для дослідження. Погодні умови, однак, не можна назвати сприятливими: температура змінюється від надвисоких до наднизьких значень, відсутність атмосфери ускладнює посадку, а потужна сонячна радіація створює серйозні виклики для техніки.
Проблема полягає в тому, як дістатися до Меркурія. Неправильний розрахунок може призвести до того, що космічний апарат під дією гравітації впаде на Сонце. Щоб уникнути цього, була розроблена модель під назвою «гравітаційний маневр», який широко використовується в космічних місіях. У 1974 році він був застосований під час польоту “Маринера-10”.
Діаметр космічного тіла становить близько 4 880 км, тому його важко «зловити». Вчені розробили спосіб, за якого для руху космічного апарата використовується паливо та сила гравітації. Комбінація цих сил дуже складна через розміри та положення планети поблизу Сонця.
Перші місії
- 1974–1975 рр. «Маринер-10» пролетів повз Меркурій із наближенням до 320 км та сфотографував 45% поверхні.
- 2004 р. «Мессенджер» летів до Меркурія 6,5 років, використовуючи силу тяжіння, і в 2011 році вийшов на орбіту планети як штучний супутник. Через 4 роки, після витрати всього палива, апарат впав на поверхню, утворивши при цьому кратер.
Завдяки польотам цих апаратів була складена повна карта планети, визначено місцезнаходження магнітних полюсів та склад екзосфери (тонкої оболонки газів навколо планети).
Політ BepiColombo
У жовтні 2018 року до Меркурія запущено нову місію, названу на честь італійського вченого Коломбо, який розрахував траєкторію зонда «Маринер-10». Проєкт реалізують Японія та Європейське космічне агентство.
Щоб розпочати виконання програми, «BepiColombo» знадобиться 7 років, щоб дістатися до місця призначення. Запланована траєкторія частково повторює шлях «Мессенджера». Він 9 разів пролетить повз Меркурій, перш ніж закріпиться на орбіті космічного тіла у 2025 році.
Здавалося б, до планети можна дістатися просто і швидко, але орбітальна механіка та гравітація ускладнюють роботу.
Навіщо летіти від Землі до Меркурія?
Нові знання про будь-яке космічне тіло наближають людство до розгадки багатьох таємниць світобудови. Завдяки дослідженню міжпланетного простору та планет Сонячної системи вчені отримують нові знання про виникнення Всесвіту та процеси, які в ньому відбуваються.
Якщо дивитися з практичної точки зору, Меркурій міг би бути точкою для спостережень за Сонцем, але його близькість до зірки робить це вкрай складним через високу температуру та радіаційний фон. Проте направитись на найменшу планету трохи простіше ніж летіти до Сонця.
0 коментарів