На питання, якого кольору Сонце, ми знаємо відповідь з раннього дитинства. Його обов’язково малювали у вигляді круга з променями жовтим або оранжевим олівцем. Але насправді головне світило на нашому небосхилі виглядає по-різному протягом доби. А зонди, які наблизилися до нього на максимально близьку відстань, зафіксували абсолютно інший колір Сонця. Тож якого ж кольору головна зірка нашої системи? Із чим пов’язана зміна його кольору під час спостережень із Землі?
Справжній колір нашого Сонця
Розглядати Сонце без захисту для очей, навіть перебуваючи на Землі, — справа небезпечна. Яскраве сонячне світло може призвести до опіку рогівки. Тому простим спостерігачам дуже складно сказати, якого кольору Сонце насправді. Але знімки з космосу однозначно відповідають, що наша зірка біла.
Сонце біле, тому що воно випромінює світло всіх кольорів видимого спектра одночасно. Коли ці кольори змішуються, ми бачимо біле світло. В атмосфері Землі синє та фіолетове світло більше розсіюються, тому Сонце здається нам жовтуватим, особливо вдень. Але в космосі, без атмосфери, його справжній колір – білий.
З курсу фізики відомо, що, власне, білого кольору не існує. Це результат змішування всіх відтінків спектру від червоного до фіолетового. Світіння білим світлом обумовлене ефективною кольоровою температурою Сонця, яка становить 5507 °C (5780 К).
Чому ж Сонце жовтого кольору на Землі?
Атмосфера нашої планети сильно розсіює зоряні промені. Крім того, повітряна оболонка поглинає короткохвильове випромінювання (фіолетовий, синій, блакитний та зелений відтінки спектру), і перед нами світило постає в жовто-оранжевому кольорі. Інтенсивно червоною зірка стає на заході та на світанку, коли її світло сильніше заломлюється в атмосфері. Також чим сильніше забруднена атмосфера, тим червонішим здаватиметься сонячний круг. Біло-блакитний відтінок воно може набути в безхмарну погоду, перебуваючи в зеніті.
Світло інших зірок
Ми вже дізналися, що справжній колір Сонця — білий. І в цьому головну роль відіграє температура його поверхні. Виявляється, чим нижча кольорова температура, тим червонішим виглядатиме світило. Прикладом тому слугують червоні карлики та гіганти. Перші мають масу в десятки разів меншу, ніж сонячна, а їхня температура не перевищує 3227 °C (3500 К). Це найхолодніші зірки Всесвіту.
Із червоними гігантами ситуація інша. Це світила, чия маса та діаметр перевищують сонячні параметри. Але їхня поверхнева температура знизилася через повне вигоряння внутрішніх запасів водневого палива. Розширюючись, вони спалюють навколишній гелій і стають холоднішими.
Зірки, які мають температуру вище 5727 °C (6000 К), переходять у синьо-блакитну частину спектру. Найгарячіші — блакитні надгіганти — можуть розігріватися до 49 727–52 727 °C (50 000–60 000 К). Їхня світність перевищує світність жовтих карликів у десятки тисяч разів. До цього спектрального класу належать Рігель, Гамма Вітрил, Тау Великого Пса, Дзета Корми.
Як змінюватиметься колір Сонця у майбутньому?
Через мільярди років, коли запаси водню в ядрі вичерпаються, Сонце перетвориться на червоного гіганта. Після цього воно втратить зовнішні оболонки та стане білим карликом – його розмір зменшиться у сотні разів, але воно ще довго буде світитися залишковим теплом.
Зрештою, після мільярдів років охолодження, Сонце потемніє та перетвориться на чорного карлика – невидиме, холодне тіло, яке більше не випромінюватиме світло. Тому давайте запам’ятаємо його таким як воно є.
0 коментарів