Скільки летіти до Місяця

Запуск першого штучного супутника Землі у 1957 році закріпив пріоритет Радянського Союзу перед США у підкоренні космосу. Цей факт спонукав тодішнього президента Америки Джона Кеннеді наказати створити місячну програму. За історичними даними, президент вимагав, щоб висадка людини на супутник Землі відбулася до кінця 60-х років.

Скільки летіти до Місяця за часом

Природний супутник Землі обертається навколо материнської планети по витягнутій орбіті у формі еліпса. У перигеї відстань між космічними тілами становить 363 300 кілометрів, у апогеї – 405 500 кілометрів. Цікаво подивитися, скільки часу знадобилося б, щоб долетіти до Місяця, використовуючи звичні для людини транспортні засоби. Ситуація гіпотетична, але необхідна для уявлення про те, що таке 400 тисяч кілометрів за земними мірками.

Так скільки часу добиратися до Місяця? відповідь у списку нижче для порівняння як реальних так і теоретичних способів.

Що на практиці

Радянський Союз, як і Америка, будував амбітні плани щодо висадки людини на Місяць. З цією метою велася підготовка, відпрацьовувалися технічні параметри польоту. Попутно досліджувався найближчий сусід Землі. До супутника з 2 січня 1959 року по 9 серпня 1976 року було запущено 24 автоматичні станції серії «Луна».

Практика досліджень сповнена драматизму. Кілька апаратів пролетіли повз Місяць усього за кілька тисяч кілометрів і вийшли на геліоцентричну орбіту, що не було заплановано. Інші станції, розраховані на відпрацювання м’якої посадки, просто розбивалися об поверхню.

Тим не менш, було отримано цінні відомості про супутник, а саме:

• Виміряні параметри магнітного поля.
• Сфотографовано зворотний бік.
• Встановлено відсутність пилу на поверхні.
• Зроблено детальні панорамні знімки ландшафту.
• Отримано дані про хімічний склад місячного ґрунту.
• Зібрано інформацію про радіоактивну обстановку в районі супутника.
• Досліджено інтенсивність метеоритного потоку на орбіті.
• Доставлено на Землю місячний ґрунт (3 зразки).
• Здійснено детальну телезйомку поверхні різних районів.
• Відпрацьовано м’яку посадку.
• Спущено на поверхню дослідницькі модулі «Луноход-1» і «Луноход-2».

Це лише те, що вдалося зробити за допомогою однієї лише програми «Луна». США, Японія, європейські країни також мали подібні дослідницькі програми та успішно їх реалізовували.

Чому тепер не літають на Місяць

Однак після успішного польоту американців на Місяць і висадки астронавтів місії «Аполлон» на його поверхню інтерес до дослідження супутника згас. З 1976 року до сусіднього космічного тіла не було запущено жодного автоматичного зонда, не кажучи вже про пілотовані польоти. Усі дослідження супутника ведуться з орбітальних навколоземних станцій.

Причина проста: вартість місячних програм дуже висока, а окупність нульова. «Аполлон» обійшовся США у 25 мільярдів доларів. У 2024–2025 роках така програма коштувала б близько 150–200 мільярдів доларів.

Політичний престиж, коли США і СРСР брали участь у місячній гонці виключно заради пріоритету, не рахуючись із витратами, тепер визнається недоцільним. Ні Росія, ні Америка не хочуть витрачати гроші на «місячний ґрунт».

Остання місія на Місяць та майбутні польоти

Останньою успішною місією на Місяць стала Chandrayaan-3, яку Індія запустила 14 липня 2023 року. Посадковий модуль «Вікрам» і місяцехід «Праг’ян» здійснили м’яку посадку в районі Південного полюса Місяця 23 серпня 2023 року. Місія була спрямована на вивчення геологічних характеристик місцевості та пошук водяного льоду.

Найближчий запланований політ на Місяць – американська програма «Артеміда». У рамках місії «Артеміда III», що запланована на 2026 рік, планується висадка астронавтів у районі Південного полюса для збору зразків і вивчення можливості створення постійної бази.

Міфи про польоти на Місяць

Любителі всіляких таємниць і секретів активно поширюють в Інтернеті чутки про відсутність польотів. За їхньою версією, земляни відмовилися від досліджень, тому що там знаходяться бази інопланетян, і вони їм «погрожували».

Причина таких повідомлень та сама, що й реальна відсутність польотів – гроші. Дуже легко монетизувати сайт або ролик на YouTube, якщо викласти таку «сенсацію». До подібних відкриттів потрібно ставитися скептично.